Тернопільська обласна наукова медична бібліотека


     Проблеми пневмонії відносяться до найбільш актуальних і маловивчених ділянок сучасної інфекційної патології та пульмонології. До цього часу, незважаючи на здавалось би надзвичайні успіхи в її лікуванні, за результатами всесвітньої статистики, пневмонії займають четверте місце серед причин смерті після серцево-судинних, злоякісних новоутворень, травм та отруєнь.

     Актуальним на сьогоднішній день залишається поняття пневмонії. Це інфекційне захворювання, яке об’єднує групу різних за етіологією, патогенезом та морфологічною характеристикою запальних, частіше інфекційних процесів у легенях з переважним ураженням їх респіраторних відділів. За класифікацією з урахуваннями особливостей інфікування виділяють такі види пневмоній: негоспітальна (позалікарняна), нозокоміальна (госпітальна), аспіраційна, пневмонія осіб з тяжкими порушеннями імунітету. А залежно від інфекційних або паразитарних агентів - бактеріальні, вірусні, орнітозні, рикетсіозні, пневмонії, спричинені грибами, змішані, алергічні.

    Пневмонії грунтуються на виявлені основних синдромів: загальна слабкість, головна та м’язеві болі, лихоманка, озноб, задишка, кашель з виділеннями та болем у грудях. Та найбільш важливим діагностичним дослідженням хворих є рентгенографія органів грудної клітки.

     Патогенне лікування хворих направлене на: відновлення дренажної функції бронхів, нормалізацію тонусу бронхолегеневої мусукулатури, корекцію імунної системи, корекцію мембранних порушень. При нормалізації температури призначають фізіотерапевтичне лікування: УВЧ, СВЧ, а також індуктотерапія. Одночасно з фізіотерапією призначають ЛФК.

     Летальність хворих на пневмонію залежить від занадто пізнього звертання до лікаря. Незалежно від віку та статі, наявності супутньої патології під час епідемії грипу слід з особливою настороженістю ставитись до хворих на пневмонію.